У першу неділю листопада в Україні відзначають День працівника соціальної сфери. Зважаючи на жахи війни, в яких живе українська держава й суспільство, фах соціального працівника набуває особливої ваги. Адже ця робота вимагає не тільки професійної підготовки, а й таку особисту якість, як здатність розділяти біль іншого.
Коли в ГО «Асоціація жінок України» у проєкті «Якісні соціальні послуги як засіб подолання викликів та наслідків війни» зустрілася із Зінаїдою МОКРИЦЬКОЮ, зрозуміла: з цією симпатичною жінкою із м’яким, тихим голосом, відкритим поглядом, щирістю у спілкуванні і прагненні допомогти навіть у найменшому легко ділитися власними думками. Легко, бо вона слухає і чує!
Зінаїду Михайлівну, соціального педагога Тернопільського навчально-реабілітаційного центру Тернопільської обласної ради з майже двадцятилітнім стажем, тут з любов’ю називають просто Зіною і це додає у стосунках із нею особливої теплоти. Як зауважила голова Асоціації Лариса РИМАР: «Наша Зіна добра душа і добрий спеціаліст у соціальній царині. Ми бачимо, що це цінують родини військових, люди з інвалідністю, з якими працюємо у проєкті».
– Пані Зіно, коли зрозуміли, що в проєкті доведеться працювати з людьми, які потрапили нині, напевно, у найскладніші для цивільних життєві обставини, які цілі перед собою поставили? Адже розуміємо, що того болю, тривог, які переживають, зокрема родини військових, нинішнє покоління досі не знало.
– Коли отримала пропозицію працювати з цією категорією наших співгромадян, трохи стривожилася – подібного досвіду не мала, працювала головно із дітьми. Думалося, як зможу достукатися до дорослої, обтяженої непростими проблемами людини, які методики дозволять принаймні на якийсь час відволікти її від важких думок. Згадала лекції педагогів навчальних закладів, які закінчила, а це Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника та Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Піднімала відповідну літературу, брала до уваги досвід провідних спеціалістів, розкладала в уяві буквально по поличках кожне заняття і продумувала, який результат я прагну отримати й чи отримаю його. Пізніше, коли аналізувала й робила висновки із практик, зрозуміла, що вибрала правильну тактику. Тож я з упевненістю можу сказати, що робота у проєкті стала й моєю особистою роботою над собою і моєю історією успіху.
– На заняття приходять різні люди з дуже різними проблемами й душевним настроєм. До кожного з них потрібно знайти підхід, щоб наприкінці відведеного часу побачити, що досягнули бажаного. Напевно, додається ще й особливість роботи в групі?
– Так, групові заняття не дають можливості зосередитися на одній людині, але водночас тут діє інший принцип колективної роботи, коли одна людина піддається настрою колективу.
– Який настрій тренер задасть групі, з таким і проходить заняття. Що в емоційному спектрі берете за основу?
– Мої батьки, бабуся завжди вчили мене: що б не робила, роби це з любов’ю до вибраного, до своєї роботи, до людей. Тоді будеш розуміти, як краще діяти, а Господь управить, як і куди маєш іти. Цього постулату й погляду на життя в цілому й дотримуюсь, використовуючи в своїй праці творчість. А творчість у царині арт-терапії, в якій працюю, це сила, яка не руйнує, а завжди відтворює і будує. Трапляється, під час занять бачу, що, попри підготовлений матеріал, потрібно дещо скорегувати тему. Тоді на самому тренінгу вирішую, як це зробити, змінюю метод, вид діяльності, щоб учасникам було цікаво, щоб відволікти їх від неприємних думок. Допомагають у роботі он-лайн тренінги, які сама проходжу. Намагаюся постійно вчитися і поповнювати свої знання.
– Ви згадали про те, що за потреби під час занять змінюєте методи роботи. Які напрямки арт-терапії використовуєте?
– Образотворчими методами, наприклад, зображаємо настрій. Техніка тут може бути різною. Наприклад, відбитками фарби в кульках на аркуші паперу відтворюємо різні образи. Це нетрадиційний спосіб малювання. Якось обрали тему «квіти», хто як їх бачить. Жінки, а головно вони у нас у групах, малювали таким способом і вази з букетами, і клумби, і квітучі поляни, і віночки… Кілька листків з прожилками, які я напередодні приготувала й принесла на заняття, додали родзинки до малюнків, бо відбитки прожилок також використовували. Були дуже цікаві роботи й жодна не повторювалася.
Іще одна техніка, яку використовували в роботі – пластилінографія. Це «малюнки» з пластилінових «равликів». Ліплення розвиває не лише уяву, а змушує працювати обидві півкулі головного мозку, знижує дратівливість, Учасники тренінгу творчо підійшли до завдання, так захопилися роботою, що навіть після того, як сплив відведений для нас час, просили хоча б на кілька хвилин продовжити, щоб удосконалити свою роботу. Потім ділилися думками про те, що вдома продовжать творити таким методом і внуків до цього долучать. Хіба це може не радувати?
– Знаю, що для деяких тренінгів ви виготовляєте реквізити власноруч.
– Це зокрема для піскової терапії. Щоб учасники занять не відчували нестачі в матеріалі, адже придбаний кольоровий пісок дорогий, а витрати його великі – я його виготовляю сама. Цей процес триває майже все літо, адже пісок очищаю, фарбую харчовими фарбами, сушу зазвичай під сонцем. А піску потрібно чимало… Малюнок піском об’ємний, виконується спеціальною технікою, тож ним можна оздобити навіть оселю. Це також дуже подобається нашим учасникам, бо є одним із способів зняття внутрішньої напруги.
Особлива техніка бібліотерапія. Це терапевтичне лікування словом. Завдяки особливому бібліотерапевтичному ефекту відбувається прояснення невирішених конфліктів людини, особистісних проблем, зміна настрою. Можна вибирати вислови з улюблених творів, Біблії. На одне з останніх занять я виписала цитати з виступів і робіт відомої нашої філологині Ірини Фаріон. Учасники тренінгу відбирали з них окремо у три групи ті, які сподобалися, які мотивували жити й ті, що розраджували, заспокоювали. На ватмані ми з них зробили колаж, який, якщо розглядати його під різним кутом, для кожного давав відповіді на особисте запитання. Я не хотіла оминути таку терапію.
– Відвідуючи ваші заняттях, я помітила, що на кожному звучить музика. Спеціально підбираєте ту, яка відповідає задуму?
– Не можу сказати, що це зовсім так. Адже як можна підібрати мелодію, наприклад, до пластилінографії? Я люблю музику й вибираю твори, які б вносили гармонію у творчий процес, а це головно класична музика.
– Коли в рамках проєкту учасники готували для військових, які проходять реабілітацію у наших медичних закладах, аромаподушки, ви вчили присутніх малювати акрилом по тканині. Бачила в якому захопленні учасники це робили…
– Це також окремий вид арт-терапії: нетрадиційна техніка малювання, яка допомагає зануритися у світ власної уяви, ненадовго піти від реальності з її правилами та законами.
– Пані Зіно, ви сказали, що участь у проєкті це ваша особиста історія успіху як тренерки, педагогині. А чи помітили ви успіхи в учасників?
– Помітила одну важливу особливість, до прикладу, у членів родин військових, які відвідують заняття. Вони готові навчатися, створювати вироби, але з думкою про те, щоб їхня робота обов’язково була корисною для військових: чи то рідних, або ж чужих. Так з особливою любов’ю і старанням робили аромаподушки. А якщо виготовляли вироби, то з думкою про те, що їх спокій і душевна рівновага обов’язково підтримає близьку людину…
Я вкотре переконалася, наскільки багатий і цікавий внутрішній світ наших українських жінок, наскільки вони вміють підтримати одна одну, розрадити. Але їм потрібно, щоб була й зовнішня підтримка – як наш проєкт – де зі спеціалістами-тренерками вони можуть переключити свою увагу, наприклад, зануритись у творчість, навчитися, як можна відволіктись… А окрім цього, спілкування, підтримка, яку вони тут отримують, має велике значення.
Тішуся, що маю можливість працювати у цьому важливому для суспільства проєкті, набувати нові знання, досвід, що дають новий поштовх моєму особистому розвитку. А найбільше мене тішить те, що бачу позитивні результати своєї роботи, спостерігаю, з яким добрим настроєм покидають заняття їх учасники. Тож це наше обопільне збагачення.
Розмовляла Валентина Баца
Довідково. Публікація стала можливою завдяки реалізації Асоціацією жінок України проєкту «Якісні соціальні послуги як засіб подолання викликів та наслідків війни», який виконується в рамках проєкту Європейського Союзу «Посилення залучення громадянського суспільства для розвитку соціальної сфери в Україні» (EU4CSOs EmpowerUA) та реалізовується Благодійною організацією «МЕРЕЖА 100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ РІВНЕ». Публікація здійснена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є одноособовою відповідальністю Асоціації жінок України і за жодних обставин не може вважатися таким, що відображає позицію Європейського Союзу.
B V