У повітрі освітнього артпростору «ЛІРА» відчувалася особлива тиша — така, що буває лише тоді, коли торкаються найтонших струн людської душі. Цими днями Тернопіль став місцем особливої зустрічі: львівська письменниця Галина КОЗАК презентувала свою нову психологічну повість «Вузлики пам’яті». Це була не просто літературна подія, а глибокий терапевтичний діалог про те, про що часто воліють мовчати.
Зустріч відкрила засновниця артпростору «ЛІРА», відома громадська діячка Лариса РИМАР. Вітаючи гостей — творчу інтелігенцію міста та фахівців соціальної сфери, — вона наголосила, що «ЛІРА» створювалася саме для таких глибоких сенсів. Лариса Римар підкреслила, що розкриття тем насильства через мистецтво та літературу є надважливим кроком до одужання суспільства, адже лише через усвідомлення проблеми можна знайти шлях до її розв’язання.
Розмову за темою розпочали з молитви.
А змістовний тон вечору задала модераторка зустрічі, знана просвітянка Ірина ШУМАДА.
Її щире слово допомогло налаштувати присутніх на хвилю відвертості.
Сама авторка, Галина КОЗАК, вразила аудиторію не лише літературним талантом, а й ґрунтовним науковим підходом. Розповідаючи про історію написання «Вузликів пам’яті», письменниця зізналася, що перед тим, як взятися за перо, вона ретельно вивчала психологічні причини насильства та наукові дослідження в цій царині.
Її книга — це спроба розплутати складні психологічні вузли, що тягнуться з минулого, і показати, як травма впливає на долю людини. Авторка занурилася у саму суть явища насильства, пояснюючи, чому важливо не замовчувати біль, а перетворювати його на досвід та силу.
Найбільш зворушливою частиною вечора стала відкрита дискусія. В залі зібралися фахівці, які щодня стикаються з людським горем: представник духовенства, психологи, психоаналітики та представник правоохоронних органів. Зокрема, поліцейський, який присвятив багато років роботі з проблемами домашнього насилля, поділився своїм баченням трагедії «за зачиненими дверима».
Це був унікальний обмін думками: науковці та практики говорили про механізми захисту психіки, мисткиня показувала, як художнє слово стає ліками, а слухачі знаходили відповіді на власні внутрішні запитання.
Це був момент справжньої синергії — коли література, психологія та реальне життя перетнулися в одній точці, аби дати надію на те, що будь-який «вузлик» можна розплутати.
Завершилася зустріч традиційним автограф-сесією.
Кожен, хто тримав у руках книгу «Вузлики пам’яті», розумів: це не просто папір, це ключ до розуміння себе та інших. Галина КОЗАК підписувала примірники з особливою теплотою, залишаючи кожному читачеві частинку своєї світлої віри в те, що пам’ять має не лише боліти, а й вчити нас любити та захищати.
B V