Без закупівель місцевими громадами ексклюзивних соціальних послуг через механізм соціального замовлення у недержавних структур, зокрема у громадських організацій, держава втратить найвразливіших членів суспільства. Тисячі жителів громад, до прикладу дітей з особливими потребами у віддалених селах, залишаються без професійної психологічної та реабілітаційної допомоги. Як відомо, в Україні діє порядок щодо організації соціального замовлення відповідно до Постанови КМУ №450 від 01.06.2020 р. «Деякі питання надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення», який передбачає алгоритм закупівлі послуг в організацій громадянського суспільства-надавачів соціальних послуг. Рішення – за місцевою владою.
Якщо не підтримати недержавні організації, які вже сьогодні мають всі можливості для реабілітації і психологічного порятунку людей, як ГО «Товариство батьків дітей з інвалідністю та їх друзів «Зоря надії», очолювана Аллою Андрущук, що працює у Кременці на Тернопільщині, тисячі родин, які потрапили у складні життєві обставини, залишаться без жодної допомоги й надії.
У коридорах Навчально-реабілітаційного центру при ГО «Зоря надії» лунає дитячий сміх, змішаний із зосередженим притишеним голосом психологинь, соціальних педагогів, арттерапевтів, масажистів. Тут немає лікарняної холодності, формальних розмов. Тут панує атмосфера, у якій кожна дитина чи дорослий відвідувач відчуває себе потрібним, поміченим і важливим.
За цією теплою атмосферою ховається, окрім щоденної праці, велика системна проблема, з якою щодня стикаються громадські організації, що взяли на себе зобов’язання допомагати й підтримувати дітей з особливими потребами, тих, хто опинився у складних життєвих обставинах, а віднедавна й родини військових. Це – величезний обсяг соціальної роботи, яку не спроможні охопити державні й комунальні заклади, водночас яку недостатньо, а іноді й зовсім фінансово не підтримує держава.
Державні та комунальні заклади часто не можуть забезпечити весь спектр необхідних соціальних послуг або ж розташовані за десятки кілометрів від віддалених сіл. Поруч є громадські організації – мобільні, вмотивовані, які вже перебувають у Реєстрі надавачів соціальних послуг і мають колосальний досвід. Все, що потрібно від місцевої влади – застосування на практиці механізму закупівлі соціальних послуг (соціальне замовлення) у таких ГО, аби допомога стала постійною, доступною для жителів громад та системною.
Реабілітація, яка дарує майбутнє: історія Оксани та Каріни
Оксана Ткач мешкає у селі Комарівці у Почаївській територіальній громаді за 25 кілометрів від Кременця. Вона самотужки на власній автівці регулярно возить доньку Каріну на реабілітацію до спеціалістів «Зорі надії».
«Діти не завжди слухають батьків, коли просимо виконувати ті чи інші вправи, а лікаря, масажиста чи реабілітолога почують одразу. Доньці дуже потрібні заняття, які тут проводять, процедури в масажному кабінеті, арттерапія… Кожен із батьків скаже, що нам критично необхідно, щоб фахівці працювали тут на постійній основі», – ділиться п. Оксана.
На початку повномасштабного вторгнення за сприяння голови ГО «Зоря надії» Алли Андрущук родина п. Оксани виїхала до польського міста Замость. Там вони потрапили до спеціалізованого центру підтримки таких сімей, який працює у громадській організації. Держава закуповує у цієї організації соціальні послуги, які у державних закладах не надають. Тому в такому центрі є чимало соціальних послуг для особливих дітей, наприклад, навчання у спеціалізованих класах, можливість, щоб з кожною особливою дитиною працював окремий реабілітолог. Це покращує не тільки їх фізичний, а й психологічний стан. А поки з ними займаються спеціалісти, батьки можуть вирішувати свої питання, що також на користь їхньому ментальному здоров’ю.
Попри чудові умови в Польщі, Каріна дуже сумувала за рідним краєм, друзями та домівкою і прагнула повернутися.
«Дуже хотілося б, аби такі умови були створені й в Україні, у нас удома, зокрема в Кременці. Це можливо, адже держава виділяє кошти на реабілітацію, але ми їх не завжди можемо використати через віддаленість від місця проживання чи немобільність дитини… Масаж, реабілітація, інші послуги для нас у «Зорі надії» безкоштовні. Але ми чудово розуміємо, що для громадської організації це коштує грошей. Ми безмежно вдячні Аллі Миколаївні Андрущук за її турботу та велике серце. Якби ж тільки держава підтримала такі центри як «Зоря надії» на рівні закону та бюджету!», – каже мама Каріни й додає, як це вони побачили в Польщі.
«Андрійко ніби ожив»: коли дорога до центру – це єдине вікно у світ
Ще одна зворушлива та гостра історія – родина Дучинських із села Чугалі. Андрій Дучинський виховує сина, теж Андрія. У хлопчика дитячий церебральний параліч, він маломобільний – не може ходити. Були роки, як розповів його тато, коли він не міг навіть сидіти.
Власного авто у родини немає. Єдина можливість потрапити на реабілітацію та арттерапію, коли Алла Андрущук особисто приїздить власним транспортом і довозить хлопця до Центру. Родина Дучинських дуже вдячна за це Аллі Миколаївні, але, як каже п. Андрій, якби держава дала можливість громадській організації отримати спеціальний транспорт, було б значно простіше.
«Коли ми їздили у «Зорю надії» майже щотижня, Андрійко ніби оживав. Він так чекав цих поїздок! І тепер чекає. Після них стає набагато активнішим удома, прагне спілкування. Коли щось роблю надворі, показую йому, то Андрійкові це вже не цікаво, він хоче сам брати участь у процесі. А в Центрі до нього особлива увага, тут з ним займаються, дають можливість проявити ті вміння, які він може. І хлопчик це відчуває. Йому дуже допомагають масажі. Бачу, як він слухає та повторює вказівки реабілітолога. Адже, коли тато просить повторити рухи, він не завжди слухає, а фахівців чує одразу», – розповідає Андрій-старший.
Держава іноді пропонує альтернативу – наприклад, путівки до оздоровчих таборів у Чернівцях, розповідає п. Андрій. Але для дитини з важкою формою ДЦП і для родини це не вихід: хлопчик не може витримати дорогу сидячи навіть до Тернополя, не кажучи про інші області. Окрім цього, для сім’ї це дуже фінансово накладно. Та й 10 днів оздоровчого табору на рік не замінять системних занять поруч із домом.
«Якби влада відкрила серце таким дітям! Нам щодня доводиться шукати ресурси, аби залучати реабілітологів, купувати пальне, довозити діток із віддалених сіл. Батьки не повинні залишатися сам на сам зі своєю бідою. А ми прагнемо, щоб реабілітація та підтримка для них були постійними, а не від випадку до випадку. Закупівля соціальних послуг державою у громадських організацій, які вже довели свою спроможність та є в Реєстрі надавачів, – не просто фінансова допомога. Це гарантія того, що фахівці працюватимуть на постійній основі, що ми зможемо забрати кожну дитину з хати й дати їй шанс на повноцінне спілкування, реабілітацію та розвиток», – каже голова громадської організації «Зоря надії» Алла Андрущук.
Чому соціальне замовлення вигідне всім
Приклад ГО «Зоря надії» доводить: громадські організації в регіонах часто гнучкіші, чуйніші та ефективніші за громіздкі бюрократичні системи. Вони знають кожну родину, дитину в обличчя, готові організовувати логістику для дітей із віддалених сіл та залучати найкращих фахівців.
Замість того, щоб будувати величезні державні центри, «годувати» стіни та роздувати штати, держава у громадських організацій може купувати готовий якісний сервіс, купувати там, де він уже працює, але не може розвернутися на повну силу. Закуповуючи послуги у ГО, які вже підтвердили свою спроможність та внесені до Реєстру надавачів соціальних послуг, держава та місцеві громади отримують суттєві переваги.
Які саме – неважко проаналізувати:
насамперед громаді не треба буде витрачати мільйони на ремонти й утримання нових комунальних закладів. Кошти працюють максимально адресно – йдуть безпосередньо за дитиною на її конкретне заняття;
стабільні кошти від держави дозволять ГО утримувати на зарплатні фахівців, а дітям – не переривати реабілітацію;
з’являється можливість закласти гроші на пальне та авто, а це означає, що спецтранспорт зможе забирати дитину прямо з подвір’я в далеких Чугалях чи Комарівці й комфортно довозити до центру;
а головне, зокрема для дітей – їх життя поза чотирма стінами. Це не просто масаж чи вправи. Це арттерапія, нові друзі, дитячий сміх і відчуття: «Я – частина цього світу, мене тут чекають».
Думка експерта: синергія заради громад
Партнером ГО «Зоря надії» у впровадженні змін на рівні Кременецького району є ГО «Асоціація жінок України» в межах спільного проєкту «Громада для кожного» за підтримки ІСАР «Єднання».
«Результати нашого аналізу та моніторингу в громадах чітко показують: держава та місцева влада фізично не спроможні самотужки покрити всі потреби людей у складних життєвих обставинах, особливо у сільській місцевості. Але розв’язання цієї проблеми вже існує – це механізм соціального замовлення, – каже керівниця аналітично-моніторингової групи проєкту «Громада для кожного», голова ГО «Асоціація жінок України» Лариса Римар.
– Наш партнер – ГО «Зоря надії» – є яскравим прикладом того, як громадський сектор діє швидше, чуйніше та ефективніше, аніж державні чи комунальні установи. Вони вже є в Реєстрі надавачів соціальних послуг, мають обладнання, фахівців, а головне – довіру родин. Коли держава закуповує послуги у таких ГО, це створює сильну синергію: бюджетні кошти використовуються максимально прозоро й адресно. Відтак не тільки діти, а й усі ті, хто потребує допомоги й підтримки, незахищені верстви населення з найвіддаленіших сіл отримають системну реабілітацію поруч із домом, а не їздитимуть за сотні кілометрів. Соціальне замовлення – це інвестиція в життєстійкість всієї громади».
Турбота про дітей з особливими потребами не має бути виключно особистим подвигом батьків та благодійників. Психологічна допомога для переселенців, військових та їхніх родин не повинна залишатися їхнім особистим клопотом. Добрі справи громадських організацій – чудово. Але людям потрібна впевненість у завтрашньому дні. І саме державне соціальне замовлення може перетворити разову допомогу на стабільну систему, яка працюватиме для кожного, хто цього потребує.
Соціальне замовлення – той місточок, який здатен перетворити поодинокі прояви доброти на надійну та стабільну систему підтримки не тільки в окремих населених пунктах як у Кременці, а по всій Україні.
Довідково: Громадська організація «Товариство батьків дітей з інвалідністю та їх друзів «Зоря надії» (м. Кременець, Тернопільська область) заснована у 2015 році як ініціатива батьків, що виховують дітей з ментальними та фізичними порушеннями (ДЦП, аутизм, синдром Дауна та ін.). Головною метою організації є створення системи комплексної медико-соціальної реабілітації дітей та молоді з інвалідністю відповідно до найвищих міжнародних стандартів, а також підтримка їхніх родин. На сьогодні організація об’єднує понад 150 родин та є ключовим осередком соціальної підтримки в Кременецькому районі. Організація є виконавцем державного соціального замовлення від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та внесена в державний реєстр надавачів соціальних послуг.
Проєкт «Громада для кожного: адвокація та впровадження соціального замовлення для вразливих верств населення у Кременецькому районі» реалізується ГО «Зоря надії» у партнерстві з ГО «Асоціація жінок України», Тернопільським національним педагогічним університетом ім. В. Гнатюка, Департаментом соціального захисту населення Тернопільської ОВА, Кременецькою районною військовою адміністрацією, ГС «Коаліція надавачів соціальних послуг», Коаліцією «1325.Тернопільщина» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір» та «ІСАР Єднання» в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.
Контакти: Алла Андрущук, голова ГО «Товариство батьків дітей з інвалідністю та їх друзів «Зоря надії»», телефон: +380965745273, електронна пошта: zoryanadii@gmail.com
B V 
larysa_wau