Коли війна вириває людину з рідного дому, вона забирає не лише дах над головою чи звичні речі. Найболючіша втрата — це втрата свого кола спілкування, обірвані нитки щоденних розмов, сусідських зустрічей та рідних вулиць. У новому місті переселенці нерідко опиняються у вакуумі самотності.
Саме з цим невимовним болем до Кременця приїхали Валентина та Микола ЗАПОРОЖЦІ — подружжя пенсіонерів із незламного, але скаліченого ворожими обстрілами Херсона.
«У Херсоні життя вирувало, а тут найбільшим ворогом стала тиша…», – зізнається подружжя.
Вдома, у рідному Херсоні, життя пана Миколи та пані Валентини було сповнене руху, розмов та дружнього гомону. Вони мали своє усталене коло спілкування, улюблені маршрути та людське тепло, яке здавалося природним, як саме дихання.
Проте переїзд поділив життя на «до» та «після». Опинившись у відносній безпеці на Тернопільщині, подружжя стикнулося з новим випробуванням — самотністю.
«Коли ти втрачаєш дім — це важко. Але коли залишаєшся у чотирьох стінах і довкола панує тиша — це починає тиснути на душу з подвійною силою, — діляться Валентина та Микола Запорожці. — У Херсоні ми звикли до постійного спілкування, до людей, до живого руху. А тут спочатку здавалося, що світ зупинився. Самотність дуже гнітить. Нам катастрофічно бракувало звичайного людського розпитування: “Як ви?”, “Що нового?”, “Приходьте на чай”. Справжнім порятунком для нас стала Зоря надії
Переступивши поріг громадської організації «Зоря надії», подружжя з Херсона знайшло не просто соціальний центр чи гуманітарну точку — вони знайшли нову родину.
Організація вже тривалий час опікується людьми з особливими потребами, родинами у складних життєвих обставинах та тими, хто втік від жахіть війни. Сьогодні команда «Зорі надії» активно працює над важливим проєктом «Громада для кожного: адвокація та впровадження соціального замовлення для вразливих верств населення у Кременецькому районі». Саме ця ініціатива допомагає створювати безбар’єрне середовище, системно відстоювати права потребуючих та впроваджувати доступні соціальні послуги на рівні громади.
Сьогодні Валентина та Микола — бажані відвідувачі заходів та майстер-класів, які регулярно організовує команда «Зорі надії». У їхні очі повернувся живий вогник, а на обличчя — щирі усмішки. Тут їх чують, розуміють і чекають.
Очільниця ГО «Зоря надії» Алла АНДРУЩУК, яка сама пройшла складний шлях випробувань і створювала центр як простір любові та милосердя, з особливим трепетом говорить про таких відвідувачів, як подружжя Запорожців:
«Особи з особливими потребами, сім’ї, які потрапили у складні життєві обставини і через війну втратили все й змушені починати життя з чистого аркуша в чужому місті — найуразливіші. Наш проєкт «Громада для кожного» спрямований саме на те, щоб залучити їх до життя громади, забезпечити належний захист, підтримати. Зоря надії працює для того, щоб кожен, хто до нас завітав, знав: ви не самі, ми поруч і ми разом будемо рухатися далі», – каже Алла АНДРУЩУК.
B V 
larysa_wau