Ще донедавна українське суспільство хіба в іноземних фільмах, спостерігаючи, як працюють психотерапевти, з розумінням кивало головою, мовляв, їм це потрібно. А ми ж маємо подругу, знайому, сусідку, з якою, якщо є потреба «розвантажити» емоції, поспілкуємося…
Ситуація тепер змінилася й заняття із психотерапевтом чи то індивідуальні, або у групі, як це відбувається у рамках проєкту «Якісні соціальні послуги як засіб подолання викликів та наслідків війни», який виконує Асоціація жінок, нині стали для багатьох рятівною від хронічного стресу паличкою. Ані сусідка, ані родина не може професійно підійти до проблеми, щоб її усунути. Тут потрібен спеціаліст – висококваліфікований психотерапевт, який бачитиме ускладнення і ті шляхи, якими їх позбутися.
Буваючи на тренінгах, які проводить у групах проєкту доцентка Тернопільського національного педагогічного університету, кандидатка психологічних наук, практикуюча психологиня Галина ГОНЧАРОВСЬКА, не раз переконувалася: ніякими «домашніми» розмовами не досягнути такого терапевтичного ефекту, як на цих заняттях.
– Галино Федорівно, на тренінгах – члени родин військових, особи з інвалідністю. Це люди, у яких тепер важкі життєві обставини головно через російську агресію і її наслідки.
– Так. Війна залишає глибокий слід у житті кожного, хто з нею стикається, але найбільше її тягар лягає на родини військових, які постійно перебувають у довготривалому переживанні за життя своїх рідних. У осіб з інвалідністю, через фізичні обмеження, проявляються симптоми вторинних порушень: тривожності, невпевненості, безнадійності тощо. Очікування, тривога за рідних на фронті, постійний страх і невідомість — усе це стає серйозним випробуванням для їхнього емоційного стану. Методи психологічного розвантаження є не лише важливими для підтримки душевного – ментального здоров’я, а й критично необхідними для зміцнення стійкості та гармонії в таких родинах.
А ментальне здоров’я — це коли людина може ефективно справлятися зі стресовими ситуаціями, продуктивно та плідно працювати, розуміти власний емоційний стан і керувати ним, усвідомлювати інших і розвивати з ними стосунки, бути відкритим до навчання та розвитку.
– Дуже непросто довіритися психологу, психотерапевту. Адже у нас боязнь фахівців із психічного здоров’я передавалася поколіннями. Чи відчуваєте це у групах?
– У нашому суспільстві тривала соціальна стигматизація, у нас не було диференціації між психологом, психіатром, психотерапевтом. Часто з психологічними проблемами йшли до подружки… Але подружка може поспівчувати, підтримати й це важливо. Фахівець знає механізми виникнення певних порушень чи то особистих, внутрішніх чи труднощів взаємодії з оточуючими. Психолог разом із клієнтом визначає причини проблеми, вірогідні її наслідки та вплив як на саму особистість, так і на стосунки з рідними та близькими людьми. Спеціаліст у консультативній чи терапевтичній взаємодії обов’язково враховує психофізіологічні, вікові, гендерні особливості клієнта й підбирає відповідні методи та техніки впливу: корекційні, консультаційні, терапевтичні.
Якщо на початках в окремих учасників групи й була певна настороженість чи легковажність до виконання тих чи інших завдань, бо вони здавалися не серйозними, то за якийсь час уже й вони включалися у роботу, забуваючи про свою недовіру. Жінки адаптовуються, спілкуються між собою, налагоджується мікроклімат, розуміння структури тренінгу, відповідати починають чітко, виконують завдання охоче, між собою комунікують. З часом під час терапевтичних завдань у групах жінки навчаються чути одна одну, а також, що важливо у груповій роботі — отримують певний досвід вирішення проблемних ситуацій, оволодівають ефективними стратегіями поведінки у стресових ситуаціях.
– Які методи психологічного розвантаження, впливу на їх емоційний стан застосовуєте?
– Упродовж занять використовую методи психотерапії з доведеною ефективністю, що ґрунтуються на доказовій базі, є валідизованими та стандартизованими. Арт-терапевтичні вправи, техніки когнітивно-поведінкової терапії є цінними, завдяки яким ми можемо подумати і змінити свою поведінку, відкорегувати небажані її стратегії. Техніки, спрямовані на те, щоб уникати можливих конфліктних ситуацій, біосугестивна терапія дає психоемоційне розслаблення, а також рекомендована для роботи із психосоматичними порушеннями; елементи наративної терапії, коли у людини є потреба розповісти про події зі свого життя, проаналізувати думки, емоції, виокремити значення певної життєвої події. Звісно, що при виборі методів, психологічних технік враховую індивідуальні та вікові особливості, життєвий досвід, наявність травматичних подій та особливості їх проживання, емоційний стан особистості, особливості функціонування когнітивної сфери.
Психічне здоров’я тісно пов’язане з фізичним тілом. Тож завжди щонайперше нагадую на заняттях про, здавалося б, загальновідомі речі – фізичну активність, зарядку, повноцінний сон, доброякісне харчування. Це те, що може допомогти підтримати спокійне життя. Але людину, яка в стані тривоги, потрібно навчити керувати власними емоціями та думками; розпізнавати емоції, диференціювати їх, виражати та вербалізувати свої почуття в конструктивній формі.
До прикладу, успішною у груповій роботі є методика сенсорної інтеграції: вправи на розвиток зорового, слухового, дотикового та інших видів сприйняття та відчуття оточуючих предметів та явищ, яку також використовую. Це процес отримання інформації з навколишнього середовища, її аналізу і використання в повсякденній активності.
Стається так, що через різні захворювання, стреси, з віком когнітивні функції організму порушуються, деколи втрачаються. Слабшає пам‘ять, люди стають розсіяними, не можуть вирішити прості завдання. На заняттях ми через певні завдання покращуємо, тренуємо когнітивну функцію.
Добре працює метод біосугестивної терапії. Це вплив на свідомість за допомогою звуків природи, музики й спеціально розроблених фраз. Цей метод призначений для лікування психосоматичних розладів, подолання наслідків хронічного стресу та відновлення психологічного комфорту та самопочуття. Загалом ефективність посилюється завдяки поєднання технік різного корекційного спрямування та терапевтичного призначення.
– І це важливо, адже, якщо негативні емоції втрамбовувати і нанизувати одну на одну, то можна дійти і до психосоматичних хвороб?
– Звісно, не виражені, приховані у підсвідомості емоції призводять до виникнення хвороб. Адже психосоматика це психічні розлади, що проявляються на фізіологічному рівні тими чи іншими захворюваннями.
– Одна з учасниць групи розповідала, що, потелефонувавши до своєї доньки закордон, розповіла про тренінги з ментального здоров’я, показала відео і запитала, чи варто їх відвідувати. Донька здивувалася запитанню, мовляв, такий високий рівень тренінгів закордоном може отримати хіба людина з достатком. Наказала мамі обов’язково відвідувати ваші заняття.
– У багатьох країнах розуміють важливість ментального здоров’я, усвідомлюють, що турбота про своє як фізичне, так і психологічне здоров’я є актуальною у різному віковому діапазоні. Ми на тренінгах так і працюємо – формуємо емоційний інтелект, що включає розуміння своїх емоцій, їх контроль і саморегуляцію, усвідомлення того, що ти відчуваєш у різних ситуаціях, про що твої думки, яке це має значення для тебе.
– На тренінгах ви ділитеся знаннями, досвідом. Чи черпаєте тут енергію від спілкування, можливо, бачите історію свого успіху поряд з успіхом учасників проєкту?
– Проєкт дає мені можливість реалізувати свої знання, навички й це цікаво. Окрім цього, досвід і спостереження, отримані тут, я можу використати у своїх практиках. Так, це і частка мого особистісного успіху – вдосконалюю використання технік, акумулюю інформацію для своїх наукових публікацій. Відтак, я маю можливість передати свій практичний досвід студентам-майбутнім психологам, адже я, окрім того, що є практикуючим психологом, займаюся викладацькою діяльністю.
До кінця тренінгів-занять втома відчувається, адже працюю зі складними емоціями людей. Але коли наприкінці чую слова вдячності, або ж на завершальному колі біосугестивної терапії, коли торкаюся рук жінок, відчуваю вдячні потиски… Це надихає, дає заряд енергії, щоб перед наступними тренінгами знову і знову обдумувати план занять і ті психотерапевтичні техніки, які б принесли якнайбільше позитиву й користі.
Довідково. Ця публікація стала можливою завдяки реалізації Асоціацією жінок України проєкту «Якісні соціальні послуги як засіб подолання викликів та наслідків війни», який виконується в рамках проєкту Європейського Союзу «Посилення залучення громадянського суспільства для розвитку соціальної сфери в Україні» (EU4CSOs EmpowerUA) та реалізовується Благодійною організацією «МЕРЕЖА 100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ РІВНЕ». Публікація здійснена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є одноособовою відповідальністю Асоціації жінок України і за жодних обставин не може вважатися таким, що відображає позицію Європейського Союзу.
B V