Серед жінок, які прийшли на перше заняття Наталя вирізнялася. Не тільки внутрішньою скованістю, неусміхненим, напруженим обличчям, а й одягом у темних, нерідко чорних тонах, і поглядом, який вона зосереджувала хіба на папері, з яким працювала, чи столі, що підкреслював її стан зневіри й відчуженості.
На тренінги, що проходять в Асоціації жінок України в рамках проєкту «Якісні соціальні послуги як засіб подолання викликів та наслідків війни», вона потрапила за рекомендацією знайомої. «Можливо такі заняття тебе розрадять, зможеш знайти душевний спокій – такі тренінги направду ефективні», – казала мені знайома. Я «зачепилася» за ці слова, як за соломинку, сподіваючись на те, що тут знайду відповіді на запитання, які мене тривожать. Відверто скажу, ці запитання не були сформульовані мною чітко, але вони так глибоко засіли в свідомості й не давали жити у спокої і рівновазі…», – розповідала Наталя БАРАБАШ про свої відчуття до того, як почала відвідувати тренінги, підкреслюючи, що саме заняття, що проводили тут, допомогли їй подивитися на світ іншими очима.
Коли вона переступила поріг проєкту Асоціації, в її очах світилася втома. Не просто фізична — глибока, пронизлива душевна втома. Погляд був опущений, голос тихий, а всередині — безмежна самотність і біль. Здавалося, ніби життя невпинно випробовує її на міцність. Вона прийшла розгубленою, виснаженою, зі спустошеним серцем. Але саме тут розпочалася її історія відродження.
– Упродовж місяців реалізації проєкту ми переконалися, що використання у роботі з жінками, які потрапили у складні життєві обставини, різних видів психоемоційного розвантаження – психологічних тренінгів, музикотерапії, арт-терапії, апсайклінгу, екскурсійних турів має надзвичайно важливе значення. Адже надає комплексну підтримку для відновлення психоемоційного стану, подолання травматичного досвіду та повернення до повноцінного життя. А ще дає можливість побачити себе у новій якості, як це вдалося Наталі. Саме таку мету має команда, працюючи над завданнями проєкту, – каже голова громадської організації «Асоціація жінок України», керівниця проєкту Лариса РИМАР.
У глибинах людського серця, навіть у найтемніші часи, жевріє іскра надії. Історія Наталі – це живий приклад того, як ця іскра, підживлена турботою та підтримкою, здатна розгорітися у полум’я незламної віри, змінивши життя. Вона прийшла на проєкт Асоціації жінок України розгубленою, пригніченою, обтяженою випробуваннями, що, здавалося б, мали зламати будь-кого.
Наталя – педагог за покликанням, але на освітянській ниві не склалося. Це був перший удар по її мріях. Та найбільшим болем стало прагнення мати дитину. Вона так мріяла про дівчинку, бачила її на руках уві сні, як заплітала її русяві косички, голубила, відчувала її тепло. Чоловік повністю підтримував її у цьому бажанні. Пара навіть запланувала взяти дитину з дитячого будинку. Несподівано для Наталі і чоловіка їхні серця вже обрали хлопчика, якого там зустріли і який запав у душу з першого погляду. Вони побачили його — хлопчика з великими очима, що мовчки дивилися прямо в душу. Це була не просто симпатія, це була тиха, миттєва прив’язаність. І тут доля підкинула черговий удар: медичне обстеження виявило у Наталі серйозну хворобу, яка перекреслила можливість усиновлення. Біль від нереалізованого материнства, розчарування та відчуття безсилля поглинали її.
А потім прийшла війна. На фронт пішов чоловік. Щодня – нестерпні переживання, виснажливе очікування дзвінка, страх і біль. Самотність, емоційне вигорання та повна розгубленість стали її щоденними супутниками. У такому стані, коли, здавалося, сил більше немає, Наталя звернулася до Асоціації жінок України.
Фахівці Асоціації, з їхньою чуйністю та професіоналізмом, не просто слухали Наталю – вони бачили її, її біль, але й її приховану силу. Заняття, тренінги, індивідуальна робота – крок за кроком Наталя почала оживати. Її настрій змінився, в очах з’явився промінь надії, а на вустах – усмішка. Вона знову повірила у себе, її погляд став відкритішим, зникла та гірка подавленість, що огортала її ще зовсім недавно.
Але зміни не зупинилися лише на внутрішньому стані. Наталя почала помічати, як покращилися її стосунки з оточуючими. Її позитивний настрій, її відкритість почали випромінюватися назовні, створюючи навколо неї атмосферу тепла. А згодом, відчувши прилив сил та бажання допомагати, Наталя виявила бажання працювати волонтеркою.
Її новим покликанням стала допомога дітям з ментальними порушеннями на заняттях. Наталя з ентузіазмом виконувала доручення педагогів, стаючи для малечі не просто помічницею, а справжньою опорою. Вона сама почала підтримувати та підбадьорювати тих, хто падав у відчай, ділячись своєю віднайденою вірою. «Волонтерство дає мені сили, – каже Наталя. – А участь у проєкті допомогла подивитися на життя з позитивного боку, вселило оптимізм і віру в те, що я подолаю хворобу, а мій чоловік обов’язково повернеться з війни з перемогою». Окрім роботи на волонтерській ниві, Наталя тепер думає про те, що з часом зможе працювати за фахом – педагогом: перечитує спеціалізовану, методичну літературу, посібники, щоб підготуватися до нових викликів . Це її надихає, дає сили переживати труднощі й вірити у краще майбутнє.
Історія Наталі – це не просто історія однієї жінки. Це доказ незламності людського духу, свідчення того, що навіть у найтяжчих обставинах, за підтримки та віри, можна віднайти сенс, знайти нове покликання та стати світлим прикладом для інших. Її шлях від розгубленості до активної волонтерської діяльності, її віра у власне зцілення та повернення чоловіка з перемогою – це живе втілення місії Асоціації жінок України: дарувати надію, відновлювати гідність та допомагати кожній жінці знайти свій шлях до повноцінного та щасливого життя.
Довідково. Навчання стало можливим завдяки реалізації Асоціацією жінок України проєкту «Якісні соціальні послуги як засіб подолання викликів та наслідків війни», який виконується в рамках проєкту Європейського Союзу «Посилення залучення громадянського суспільства для розвитку соціальної сфери в Україні» (EU4CSOs EmpowerUA) та реалізовується Благодійною організацією «МЕРЕЖА 100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ РІВНЕ». Публікація здійснена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є одноособовою відповідальністю Асоціації жінок України і за жодних обставин не може вважатися таким, що відображає позицію Європейського Союзу.
B V